Жувальні гумки

Жувальна гумка - кулінарний виріб, який складається з неїстівної еластичної основи та різноманітних смакових та ароматичних добавок. У процесі вживання жувальна гумка практично не зменшується в обсязі, але всі наповнювачі поступово розчиняються, після чого основа стає несмачна і зазвичай викидається. З багатьох видів жувальної гумки як розваги можна видувати бульбашки, що в англомовних країнах дало їй ще одну назву Bubble Gum.

Передісторія:

Прообрази сучасної жувальної гумки можна знайти у будь-якій частині світу.

Відомо, що ще давні греки жували смолу мастичного дерева для освіження дихання та очищення зубів від залишків їжі. Для цього також використовувався бджолиний віск.

Племена Майя використовували як жувальну гумку застиглий сік гевеї - каучук. На півночі Америки індіанці жували смолу хвойних дерев, яку випарювали на багатті.

У Сибіру застосовувалася так звана сибірська смолка, якою не тільки чистили зуби, а й зміцнювали ясна, а також лікували різні хвороби. У Сибіру жують засохлу смолу модрини (збирають тверді натіки на стовбурах і просто пережовують у роті шматочки, що кришаться, які по консистенції набувають властивості жувальної гумки), в деяких місцях звану сіркою. Смолу модрини (тверду) можна перетоплювати на водяній бані, тоді виходить готовий продукт - сірка. Можна жувати соснову смолу, коли вона довго знаходилася у воді при сплаві деревини (натіки, що залишилися від підсочки при зборі смоли, набувають консистенції пластиліну) і при пережовуванні виходить біла схожа на жувальну гумку маса.

В Індії та Південно-Східній Азії прототипом сучасної жувальної гумки стала суміш листя перцевого бетеля, насіння арекової пальми та вапна. Цей склад як дезинфікував порожнину рота, а й вважався афродизіаком. У деяких азіатських країнах його жують і досі.

У Європі перші передумови для вживання жувальної гумки з'явилися у XVI столітті, коли мореплавці завезли з Вест-Індії тютюн. Поступово звичка поширилася й на Сполучені Штати.

Це тривало протягом трьохсот років, оскільки всі спроби замінити жувальний тютюн на віск, парафін або інші речовини не мали успіху.

Перша у світі фабрика з виробництва жувальної гумки була заснована у місті Бангор (штат Мен, США). З цього моменту історія жувальної гумки розвивається зі швидкою швидкістю. До цього часу виробництво жувальної гумки не було самостійною індустрією, а сама жувальна гумка не була комерційно поширеною частиною ширвжитку. Завдяки конвеєрному виробництву жувальна гумка перетворилася на товар, а мода на жування гумки поширилася з Америки у всьому світі.

Склад:

Сучасна жувальна гумка складається в першу чергу з жувальної основи (переважно синтетичні полімери), в яку іноді додають компоненти, які отримують з соку дерева Саподилла або живиці хвойних дерев.

Гумка також містить смакові добавки, ароматизатори, консерванти та інші харчові добавки. Останнім часом стали популярні гумки, що містять цукрозамінники та протикаріозні речовини, наприклад, сполуки фтору, ксиліт, сечовина (карбамід). Однак зупинити або вилікувати вже наявний карієс ці речовини, як і у випадку із зубною пастою, не можуть.